Цькування, булінг (англ. bully — залякувати, цькувати, задирати) — прояв агресії з подальшим залякуванням особистості, цькування та погрози, моральне приниження.

Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, прагнуть принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами.

Найпоширенішими формами булінґу є:

1. Фізичний булінг – штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, побиття або нанесення тілесних ушкоджень тощо.
2. Психологічний булінг – принизливі погляди, прізвиська, жарти, жести, образливі рухи тіла, міміки, поширення образливих чуток, бойкотування, ігнорування, погрози, підглядування, переслідування, залякування, плювання на інших, шантаж тощо.
3. Кібербулінг – пересилка неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень, знімання в переодягальнях і викладання відео в мережу Інтернет чи поширення серед дітей, цькування чи переслідування через соціальні мережі тощо.
4. Економічний булінг – крадіжки, пошкодження, ховання чи знищення одягу чи інших особистих речей, вимагання грошей тощо.
   До причин, які призводять до формування булінгу належать: людська нерівність, нетолерантність суспільства (у тому числі й суспільні стереотипи), сімейне виховання (насилля в родині, авторитарний стиль виховання, гіперопіка над дитиною, відсутність комунікації «батьки-діти»), формування ієрархії в дитячому колективі, ставлення до насилля у самому суспільстві.

Найчастіше цькування ініціюють надміру агресивні діти, які люблять домінувати, тобто бути «головними».

Зазвичай об'єктом знущань (жертвою) булінґу вибирають тих, у кого є дещо відмінне від однолітків. Відмінність може бути будь-якою: особливості зовнішності; манера спілкування, поведінки; незвичайне захоплення; соціальний статус, національність, релігійна належність.

Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають:

• фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення опорно- рухового апарату, фізично слабкі;
• особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні;
• особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту;
• недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими, ніж з однолітками;
• відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);
• деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія(порушення читання);
• знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні;
• високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення;
• слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).

Наслідки насилля

Жертви булінґу переживають важкі емоції - почуття приниження та сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

• - неадекватне сприйняття себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;
• - негативне сприйняття однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули в школі;
• - неадекватне сприйняття реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;
• - девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

Як реагувати батькам, якщо їхня дитина зазнала булінгу

Якщо дитина все-таки підтвердила в розмові з батьками, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:

1. Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).
    Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
2. Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
3. Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).
4. Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).
5. Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

Важливо пам’ятати: відповідальність за булінг застосовується не тільки за його вчинення, але й за приховування подібних випадків.

Куди повідомити про вчинення булінгу: 

• - Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);
• - Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;
• - Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 800 500 335;
• -Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;
• - Національна поліція України 102;
• - «Гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей 1547