22 червня вшановується світла пам'ять мільйонів українців, життя яких обірвала Друга світова війна. Більшість із них загинули і померли від поранень, хвороб, були засуджені до розстрілу (за донесеннями військ, лікувальних установ, військових трибуналів), а також потрапили у полон і зникли безвісти. Жертвами нацистських загарбників ставали не тільки військовики, а й ті, хто жодних загроз не становив: жінки, діти, хворі та люди літнього віку. Під час війни загинув щоп'ятий українець.

Щороку в цей день ми згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми. Людьми, схожими на нас. З тими ж бажаннями, з тією ж жагою до життя. Людьми із сім’ями, у багатьох з яких теж були діти, і, можливо, навіть онуки. І, напевно, вони теж хотіли жити в мирі та злагоді…

Для того, щоб ушанувати пам'ять усіх полеглих синів і дочок українського народу під час Другої світової війни, у 2000 році, Указом президента Леоніда Кучми, було встановлено День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні.

Всі, хто став для нас прикладом беззавітної любові до Вітчизни і свого народу, незламної волі і героїзму – живуть у вдячній пам'яті народу. Це пам'ять про подвиги, здійснені на полях боїв з агресором, пам'ять про тих, хто вершив історію і прийняв смерть заради Перемоги, заради Батьківщини, заради майбутнього. Повага й шана до них передаються з покоління в покоління.

Ніхто не забутий! Ніщо не забуте!

В КЗК «Історико-краєзнавчий музей» МСР», з нагоди шанування пам’яті жертв війни, експонується виставка-реквієм «Подвигу вічно зоріти, пам’яті вічно жити», матеріали якої ознайомлюють із трагічними сторінками воєнного лихоліття.