Стихійна торгівля харчовими продуктами – це реалізація продуктів харчування фізичними чи юридичними особами без відповідного дозволу на таку діяльність у місцях, які не призначені для торгівлі. Такими місцями є вулиці, двори, тротуари, сквери, парки, під’їзди, а також точки продажу з рук, землі, транспортних засобів чи тимчасових споруд, де відсутнє дотримання санітарно-гігієнічних вимог.

Харчові продукти, що продаються на стихійних ринках, реалізуються без жодних документів, які підтверджують їхню якість, безпечність та походження. Часто вони реалізуються з порушенням санітарно-гігієнічних вимог: без дотримання температурного режиму, у брудних умовах, поблизу автомобільних доріг тощо. Особливо це стосується швидкопсувних продуктів, таких як м’ясо, молоко, риба та інші вироби тваринного походження. Продавці повинні щоденно надавати продукцію на дослідження в акредитовану лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи, що діє на офіційних ринках. Однак продукти, придбані на стихійних ринках, такого контролю не проходять.

Наприклад, молоко часто продається у пластикових пляшках, що використовуються повторно. Їхнє походження невідоме, а деякі навіть можуть бути зібрані зі смітників, що створює додаткову загрозу для здоров’я.

Попри очевидні небезпеки, продукція стихійної торгівлі має певний попит. Багато людей вважають, що вона є більш «якісною», «свіжою» або «домашньою», нібито вирощеною чи виготовленою «для себе». Це хибне уявлення породжує попит, який, своєю чергою, стимулює пропозицію.

Споживачам варто усвідомлювати, що така продукція становить реальну загрозу для здоров’я. По-перше, недоброякісні продукти можуть спричинити отруєння або стати джерелом інфекційних захворювань. По-друге, продавці зазвичай не проходять обов’язкових медичних обстежень, а тому можуть бути носіями небезпечних інфекцій, таких як туберкульоз, дизентерія, сальмонельоз тощо.

Визначити виробника продукції зі стихійної торгівлі зазвичай неможливо.

Купуючи продукти харчування у невстановлених місцях, споживач бере відповідальність на себе і повинен усвідомлювати всі можливі ризики для свого здоров’я. Контроль за якістю та безпечністю продукції, що продається на стихійних ринках, держава не здійснює. Якість, свіжість і умови виробництва таких товарів ніхто не перевіряє.