Народився Олег 15 лютого 1996 р. в мальовничому селі Зоряне Межівського р-ну Дніпропетровської обл. Незважаючи на те, що це була зима, погода напрочуд була чудовою. У цей день ясно світило сонце, і лікарі пологового будинку завірили, що на світ народилася світла, щаслива людина… Неодноразово знайомі старенькі бабусі говорили, що на великі церковні свята (а це було Стрітення) народжуються майже святі люди…

Олег зростав здібним, кмітливим хлопчиком. Рано почав ходити, рано заговорив. До першого класу Зорянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Олег пішов 1 вересня 2002р.

Так сталося, що сім’я в 2003 році переїхала жити до смт. Межова і до другого класу Олег пішов до початкової школи Межівського аграрного ліцею, де класним керівником була Головіна Л.О. У лютому 2010 року серце Олега уже повністю було віддано улюбленій справі – пауерліфтингу. Багато разів Олег займав призові місця на змаганнях як районного, так і обласного рівня. В 2013 році став чемпіоном України ( місто Луцьк). У вересні 2014року Олежик став срібним призером України та захистив нормативи кандидата у майстри спорту. Він так мріяв стати майстром спорту... Не судилося…

Ще в 9 класі з’явилася мрія стати військовим. У травні 2014 року Олег отримав повістку до військкомату, радості не було меж. Але в цей час на Донбасі вже йшла війна… І їх, вісімнадцятилітніх, поки що не брали служити. Сказати, що він засумував – це не сказати нічого. Ламалася його заповітна мрія… І тоді Олег вирішив піти добровольцем.

Короткою виявилася військова служба…

…22.01.2015 року в боях за місто Авдіївку загинув найулюбленіший син, дитина, друг... Загинув майже святим, як казали багато років назад старенькі бабусі... Чому святим? Тому що в останні хвилини свого такого ще молодого життя думав не про себе, а про те, як врятувати товариша, якому відірвало руку і який кричав: «Дострельте мене! Тікайте! Дострельте!»…

Олег разом з Максимом Чередником з Кіровоградщини тягнули на собі Миколу Закарлюку з Полтавщини. Так переплелися їх долі… Якби не війна, чи зустрілися б вони в мирному житті?... Як склалися б їхні долі?... Питань багато, та жодної відповіді…

Не кожен може віддати своє життя за іншу людину, не кожен може побороти страх смерті…

НЕ СТРАШНО ВТРАТИТИ ЖИТТЯ...

СТРАШНО ЗА ЖИТТЯ

ВТРАТИТИ ТОГО,

ХТО БУВ ТВОЇМ ЖИТТЯМ...

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 311/2015 "Про відзначення державними нагородами України. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі постановляю: Нагородити орденом "За мужність" III ступеня солдата КУЛИНЕНКА Олега Сергійовича (посмертно)" Президент України Петро ПОРОШЕНКО, 4 червня 2015 року.